
Годинник цокає й рахує кожну секунду. Від чогось віддаляє, до чогось наближує. До речі, з Новим Роком всіх. Минулий рік був роком великих змін. Цей рік - рік великих подій. Свято пройшло? Воно тіки починається :)
Годинник вже наклацав за четверту ночі... поруч стоїть термос й напій Богів... В голові твориться якась битва на В'єтнамської війни. Не в сенсі болю, а в сенсі, що наврядчи хтось второпає, що там відбувається. Мене пре :) Потік свідомості
Колись все було по іншому. Я вчивсь. Та й зараз вчусь, але вже іншому. Колись вірив в щось чи в когось. Зараз вірю в себе. Нарешті навчивсь. Починаю свою гру. Вона обіцяє бути найцікавішим етапом в житті багатьох.
Друзі стали знайомими. Вони самі цього захотіли. Хоча й не всі, дехто лишився, незважаючи на бюрократичні формальності. Хтось думає, що життя завжди гладить по голівці, щоб він не робив. Смішно на таких дивитись. Я їх переграв. Арівідерчі й Бог всіх розсудить, а він точно знає за кого бути. А далі життя буде цікавішим.
Щось змінюється. Осінню мені всі казали, що я змінився. Не правда, то був лиш початок. Зараз цікавіше. Поруч залишається лише своє, те, що має лишитись, а решта пил. Хоча пил має звичку повертатись на чисту поверхню. Доведеться витирати.
Життя аж занадто коротке, аби витрачати його на те, що цього не заслуговує. Годинник впертий. Й досі клацає =)
Йду вперед. Позаду багато чого. Дружба, гра, любов, зрада, ревнощі. Єдине втішає, що ця профілактика охолодила всі мої емоції й зараз вже нічого не може мене здивувати. Так легше здобувати чергові етапи.
А годинник цокає далі, за що я його й люблю. Побачимось в майбутньому, в нову епоху великих подій